Фанфікшн у сучасних реаліях Кіровоградщини
Helgi Yoshy Olenko
Коли автор статті отримав тему, він трохи… хм, замислився. Чому? Тому що локалізувати таке явище, як фанфікшн, географічними рамками досить проблематично. Це явище кордонів не має. Тому автор вирішив поставити іншу мету: знайти і окреслити ці умовні географічні межі шляхом пошуку фікрайтерів та інших діячів від «фанатського» мистецтва родом з Кіровоградщини! Давайте спробуємо зробити таке «соціологічне дослідження». У статті поговоримо про фанфікшн, а потім проведемо пошукову роботу. Сподіваюся, що в результаті ми зберемо команду фікрайтерів, фанартерів та авторів фанвідео нашого краю докупи. А потім… Ех, гуртом легко й батька бити, чи не так? А ще гуртом набагато простіше розвивати такий напрямок літературної та мистецької діяльності, як український фанфікшн.

Поїхали!
Чи маєте ви, хто читає цю статтю, відношення до фанфікшена? Мабуть, у кожного з нас під час або після перегляду фільму, серіалу, мультика (чи частіше аніме), прочитання книги чи комікса виникали думки на кшталт «А якби було ось так!..» Або ж, як це часто буває у фанатів відомих людей, виникають думки, фантазії чи припущення на тему «А якщо там з цією людиною діється ось це, то…» - і далі розвивається думка залежно від ступеня розвитку фантазії людини та рівня її розбещеності, як говориться. Тож, якщо ви колись допридумували сюжет художнього твору або вигадували деталі життя відомих осіб – вітаю: ви вже трошки знайомі з таким явищем, як фанфікш(е)н. Та-дааам!
Знайомтеся: фанфікшн!

Слово «фанфікшн» (fanfiction) означає «фанатська художня література» – твори, створені по мотивам уже існуючих творів (книг, фільмів, серіалів) чи про реальних осіб. Фанфікшн бува не лише словесний. Крім написання фанфіків (фанатські літературні твори), є напрям фан-арт – це графіка та живопис, картинки, коротше кажучи, які розкривають якісь уявлення, фантазію, вигадку автора. До них можна віднести і фанатські комікси та особливо популярні в Японії манґи. А ще є фанвідео – відеоролики, нарізка майстерно підібраних кадрів та музики.У Японії літературні твори, комікси (манґа), створені аматорами-любителями, звуться додзінсі.
Відповідно, є фікрайтери (від ficwriter) – ті, хто пишуть художні твори; фікартери – створюють графічні зображення. Хоча останній термін практично не вживається, це я пишу для того, щоб було зрозуміло: ці люди працюють у різних напрямках образотворчого мистецтва. Також рідко зустрічається термін «віддер», чи «фанвіддер» – той, хто створює фан-відео.

Часто фікрайтери, артери та віддери працюють разом, артер створює ілюстрації до фіка, фікрайтер надихається якимось фанвідео тощо. Особисто мені як автору колись кинули посилання на невелике фанвідео, що перегукувалося з ідеєю фіка та доповнювало її, я про це відео не знав, але мені дуже сподобалося. Ось тут це відео. Слова пісні треба слухати. Фанати серіалу зрозуміють. ;)
Фікрайтерам допомагають редактори – бета (редактор першого порядку), гамма (ще одна бета). Вони вичитують помилки, оскільки «з боку видніше». Джерело фото
Ближче познайомитися з фанфіками українською мовою можна ось тутечки. Їх там… слово «мало» буде занадто райдужним та позитивним для опису цієї ситуації. На жаль. Є ресурс «Світ фентезі» – ціла мекка для українських любителів фентезі, фантастики тощо, де можна і за новинами у цьому «світі» слідкувати, і публікувати свої фанфіки.
Є ось така група у ВК. Радий, що там сміливо і відкрито діють україномовні фікрайтери, проте їх активність за останній рік… ну, помітно знизилася. Зате можна побачити деякі імена! У кого стоїть VPN – заходьте в групу на ВК.

Багато фанфікшена у блогах та спільнотах
Фанфідео розміщують на всіх ресурсах, де можна це зробити вільно та безкоштовно
Більшість наших фікрайтерів спокійно пишуть російською, здійснюють переклади з англійської (а дехто і на англійську чи просто пише англійською) та живе на потужних мультифандомних російськомовних Фікбуку (як ось тут за посиланням), також зручний, легкий, містить тексти та арти, а також новини фандома - сайт Фанфікс.мі Окремо хочу сказати про Хоґвартснет.ру, який зосереджений на поттеріані, та, звісно, про англомовний і теж мультифандомномний Архів
Також варто відзначити російськомовні вузькоспрямовані сайти для фанфікшена по «Сутінкам» чи по «Надприродному» - SPN тощо.

Дуже багато фанфікшена та фан-арту є в особистих блогах та тематичних спільнотах, зокрема на сайті «Дайрі.ру», «Живий журнал» тощо. Фанфідео розміщують на всіх ресурсах, де можна це зробити вільно та безкоштовно, переважна більшість відео – на ютубі, а також на тих чи інших хостингах. Картинки – на тих самих хостингах, фотостоках, на блогах та в соцмережах. На деяких ресурсах (на crossroad-blues.net, наприклад, по СПН – «Надприродному») більша частина робіт – це фанфік з оригінальною «обкладинкою» та своїм фанвідео (але обережно, там високі рейтинги та слеш). Наприклад, фанвідео до фіка «На мгновение» по СПН з цього ресурса.
А це – просто фан-арт в стилі аніме на оригінальний сюжет по тому самому «Надприродному» Джерело фото
А це – роздуми по Толкієну

Фан-арт по-кіровоградськи (по-кропивницькому): зображення персонажа твору «Резонанс! Чародійка з синдромом ненормальності» письменниці з Кропивницька Ольги Міґель – богиня смерті Мелтнісіа... … та Рита з того ж твору
А це вже робота
самої Ольги –
фан-арт до аніме
«Нова гра» -
джерело фото
На Фанфікс.мі є можливість розмістити і тексти, і арти (наприклад, по «Ходячим мерцям», яких там малувато, щоправда). До речі, думаю, навіть з уже указаних назв помітно, що основна частина термінології – з англійської мови. А от писати можна якою завгодно – хоч і криптоніанською. Проте самими популярними є англійська та російська. На жаль, українська є не самою популярною серед фікрайтерів. Про це ми поведемо мову трошки згодом.
Фанфіки діляться на групи по різним критеріям: Я б спершу відзначив Фандом (Fandom) – як оригінальний твір (літературний, кіно, телепередача, аніме, комп'ютерна гра, реальні особи, історичні особи тощо), що слугує джерелом натхнення для авторів фанфіків; з фандому беруться персонажі, світ тощо; якщо фандомів 2 і більше, це буде кроссовер – перехрещення. Ось фанвідео по одному фільму – в даному випадку «Плітка»

Helgi Yoshy Olenko
Журналіст
приклад
А ось приклад кроссоверу: тут «Надприродне» + «Щоденники вампіра»
Як я вже сказав, фанфіки діляться на групи по різним критеріям. Один із них - розмір. Бувають максі (Maxi) - це великі твори, що зазвичай діляться на частини (обсяг – від 70 машинописних сторінок), міді (Midi) - твори середнього розміру (20-70 сторінок), міні (Mini) - невеликі оповідання (1-20 сторінок) та драббл (Drabble) ніби «ескіз» від літератури, коротенький твір, що може бути самостійним творінням по своєму змісту, а може бути і просто частиною до чогось більшого, «заготовкою» чи вступом до більшої роботи. У рамках драбблу зазвичай нема якогось активного розвитку сюжету чи персонажа. А ще буває віньєтка (Vignette) - такий собі короткий опис нетривалої події та фіклет (Ficlet) - як твір обсягом близько 100 слів.
Helgi Yoshy Olenko
Журналіст
Дітям можна читати G, PG-13 та PG
Рейтинг – вказання вікової категорії, на яку розраховано фік (або ж не розраховано!); є G (General) – для всіх читачів, R (Restricted) – є описи сексу та насильства, але не детальні, PG (Parental Guidance) та PG -13 – перегляд для дітей або дітей віком до 14 років – за присутності батьків (можливі описи романтичних відносин, дії на рівні поцілунків та обіймів, згадки про насильство тощо), NC (Non-No Children)-17 та -21: детальні та ще більш детальні та яскраві сцени жорстокості, насильства, сексуальні сцени тощо. Дітям можна читати G, PG-13 та PG, наприклад, а фіки R, NC-17 та NC-21 – не для всіх, це точно
~
У кожного ресурсу в мережі є своя система жанрів, але в більшості вона подібна. Жанр покаже напрямок роботи, і діяльнісний, і емоційний. Романтика (то зрозуміло) чи ангст (Angst – сильні переживання, страждання, горе), флафф (Fluff – «пухнастий, м'який», все прекрасно і чудесно) чи даркфік (Darkfic – твір похмурий і жорстокий). Може бути екшн (Action – акцент на пригоди, дії та події) чи «занавіскова історія» (Curtain story – герої в побуті та поводяться дуже «по-домашньому»). Ви можете натрапити на антиутопію, де дія відбувається в майбутньому в державі чи суспільстві з якимись нерадісними тенденціями, або на постапокаліптику, з подіями в умовах після якого-небудь апокаліпсису – чи то всесвітній потом, чи зомбі-апокаліпсис, чи біблійний…
Поширена філософія (міркування про світоустрій та всілякі серйозні теми від імені персонажа), дружба, херт/комфорт (соррі за таку транскрипцію, hurt/comfort – поширений жанр, де хтось страждає, а інший того когось рятує та покращує існування усякими можливими способами). Популярні психологія, дезфік (deathfic – ага, хтось помре…), AU (Alternative Universe – персонажі живуть в інших життєвих обставинах, ніж у каноні – умовах оригінального твору), гумор, жахи, фентезі, фантастика, статті та орідж (Original – власне своєрідний фік, який і фіком не назвеш, бо все чи майже все створене автором, по суті являє собою самостійний твір)… Та багато іншого! Для детальнішого ознайомлення рекомендую зазирнути на відповідні інфоресурси (ficbook.net )
Іноді серед жанрів, але зазвичай окремо у якості попередження стоять OOC (Out of Character – персонаж поводиться нетипово відповідно до канону), BDSM, гуро, нецензурна лексика, Мері Сью/Марті Стью (існування надто ідеального персонажа, в якому автор вбачає себе, прекрасного), насильство, ОП (оригінальний персонаж), нехронологічна розповідь, а також купа попереджень для високорейтингових фіків, що стосуються різних питань про секс та альтернативну біологію. Окремим видом є фанфік-публіцистика та критика. Багато авторів створюють критичні огляди, історичні розвідки по окремим темам, досліджують еволюцію тем та явищ, пишуть методичні рекомендації по написанню (серйозні та сатиричні) і прогнози розвитку різних тем чи фандомів.
Фандом, чи фендом – це джерело фанфіка: конкретний твір чи реальна особа (кроссовер – «перехрещення», коли у фанфіку персонажі чи умови з різних фандомів).

Мабуть, термінологію краще розглянути окремо – її вже багатенько, на цілий словник вистачить! До речі, наявність такого словника свідчить про те, що фанфікшен дійсно розвинувся в окремий вид художньої творчості.

Тож для серйознішого знайомства з фанфікшеном, якщо вам не бажається читати власне твори, звісно, я би порекомендував почитати саме фанфік-публіцистику. Її багато на російськомовному ресурсі ficbook.net

«
За характером відносин між персонажами, сексуальною орієнтацією в цих відносинах фанфіки можна об'єднати у наступні групи:
– джен (Gen, General – акценту на романтичних відносинах між персонажами нема)
– гет (Het, heterosexual – гетеросексуальні стосунки)
– слеш (Slash, або ще яой – гомосексуальні між чоловіками)
– фемслеш (Femslash, або ж юрі – гомосексуальні стосунки між жінками).

Інші способи поділу фф на групи та детальніше про всілякі категорії, критерії, жанри, попередження тощо – дивитися на Фікбуці, зокрема є хороша стаття в жанрі публіцистики по даній темі тут Раджу також ознайомитися з статтею на російськомовній вікіпедії (кого це не страшить, але стаття непогана) – ось посиланнячко, а також на сторінках інших ресурсів.

КАТЕГОРІЇ

»
Як виник фанфікшн? Тут слід повернутися до досвіду кожної людини!
Звідки ноги ростуть?
Поміркуйте над наступними питаннями, уявляючи книжку чи фільм, які читали/дивилися, які вам сподобалися, зачепили вас. Вас не влаштовує сюжет книжки чи якась його частина? А може, твору треба продовження? Ви би хотіли, щоб ці два персонажі не ворогували, а врешті подружилися? Ви вважаєте, що цьому персонажу треба було би зробити саме так? А може, якби ці персонажі мали якісь романтичні стосунки, то все було би набагато краще, яскравіше і цікавіше? А може, взагалі уявляєте, що зробить оцей персонаж, якщо потрапить в ось зовсім інші обставини і умови? А може, ви самі зробили би ось так і так, якби потрапили в реальність цих персонажів, були би поруч з ними чи навпаки, ворогували би з ними? Або взагалі, можна придумати своїх персонажів та помістити їх у задані твором умови, причому персонажі можуть самі бути частиною цих умов – як-от вигадані істоти, і ти вигадуєш собі нового персонажа неіснуючої раси, виду тощо… О… скільки думок. І в деяких людей ці думки не виходять з голови! Ці люди – фікрайтери, фікартери, художники коміксів (манґаки в Японії). І саме ці люди беруть знайомі з творів постаті та придумують їм «нове життя».

У переважній більшості фанфіки дозволяють фанатам довше побути з улюбленими героями – більше дізнатися про них, пережити різні пригоди, «виправити несправедливості та недоліки» оригіналу, розкрити малорозкритих персонажів глибше тощо. Просто фікрайтери справді люблять цих персонажів і скучають за ними! Для фанатів персонажі творів найкращі, вони це і зображують, як можуть!
Ось робив хтось захоплений Драко Малфоєм! Джерело фото
А тут у картинці хтось захоплювався ним від імені Гаррі Поттера і сумував через почуття без відповіді Джерело фото
Та є багато прихильників думки, що Драко подобається Герміона (а монтаж – з кадру фільму «Містер і місіс Сміт»): Джерело
А тут працюють люди, яким не вистачає офіційного викладу подій у творах саги «Сутінки» - джерело
У цьому відео розповідається драматична історія та душевні метання (як мені вбачається) персонажа на ім'я Віктор Крід з епопеї «Росомаха»
Але навіщо це писати?
Скажу про себе, чому це роблю я: тому що деякі думки не виходять з голови, поки ти їх не запишеш і не оформиш у вигляді твору, що максимально повно цю думку зобразить
«Но вообще это же действительно здорово. Ты можешь взять любимого персонажа и погрузить его в любой мир, какой захочешь, можешь делать с ним, что хочешь :) Это такой способ управлять хоть чем-то в своей жизни»
Мабуть, це якийся вид манії. Мій автор, з яким мені пощастило співпрацювати, має зараз працювати над науковою роботою, але продовжує, хм, гаяти час на фанфік. Я чесно час від часу нагадую про те, що наукова робота не напишеться сама, але… чекаю нової частини фанфіка! Фікрайтери невиправні, мабуть. Як не пишуть, то хоч читають… Точно манія.

Так сказав один автор (анонімно!): «Но вообще это же действительно здорово. Ты можешь взять любимого персонажа и погрузить его в любой мир, какой захочешь, можешь делать с ним, что хочешь :) Это такой способ управлять хоть чем-то в своей жизни. В общем читаю потому, что не хочу так быстро отпускать понравившихся мне персонажей, посмотреть их развитие в различных мирах, удержать их хоть немного, как фанат, который коллекционирует статуэтки и фотографии, обвешивая ими стены. А пишу с той же целью. Чтобы стать к ним немного ближе, поделиться своим миром. :) А еще мне больше нечем заняться в свободное время, которого у меня просто уйма ;)»

Крім пункту про вільний час, можу підписатися під кожним словом. Плюс додати таке: як на мене, то це ще спосіб реалізації своїх власних фантазій та бажань. Хтось хоче мандрувати з «п'ятнадцятирічним капітаном» Діком Сендом, хтось – валити ходячих мерців у компанії Ріка Ґраймса та Деріла Діксона, хтось – поганяти у квіддіч на полі біля Хоґвартса, хтось – стати частиною світу вампірів чи вервольфів… А хтось просто хоче когось. Ясно, що все це просто дикі фантазії, але неможливість їх втілити не менш болюча, ніж жорстока реальність, коли ти хочеш «Феррарі», а грошей є на маршрутку на один раз проїхати. Тож фантазер може сісти за написання фіка, за малювання чи фотошоп, за відеоредактор – і втілити свої мрії та фантазії у фанфікшені. Реально, на голову легше робиться. Такий собі метод психологічного розвантаження та втечі від непривабливої реальності.

У реальності багато фікрайтерів мають проблеми зі спілкуванням. Можуть бути сором'язливими чи занадто вразливими до всього на світі – слів, критики, косих поглядів… Створюючи твір, фікрайтер стає сильнішим та спокійнішим, впевненішим у своїх силах. Головне, щоб потім критика не задавила, звісно… І таке буває.

Інтернет-журнал «Кот Бродского» опублікував переклад статті з «The New Yorker», де автор говорить про фанфікшн так: «Написати фанфік по улюбленій книзі – все одно що повернутися в ресторан, де тобі сподобалося, або навчитися готувати їжу, яку там подають».

Інша особа, професійний письменник Ольга Міґель (так-так, наші люди!), також свого часу писала фанфікшн, хоча ділитися тими творами не побажала. Чому письменник сідає за фанфікшн? «Писала їх по парі фендомів, які тоді зачепили. +В той період була затяжна творча криза і фанфіки стали перехідним етапом до її подолання. Побалувалась трохи ними, а потім знову почала писати своє»
А ось фанати серіалу «Зоряний шлях» не просто писали – вони надсилали свої твори у вигляді пропозицій та вимог творцям серіалу! Звісно, люди хотіли продовження бенкету, і бажано ще й замовити музику туди… ;) Та, по суті, автор фанфіка такий самий письменник чи художник, який використовує уже відомі образи – з інших художніх творів. Джерело фото

Закон і порядок, або авторські права і фанфікшн
Постає питання про легальність та авторські права, чи не так?
Фанфікшн – це таке хоббі, з якого автори не мають прибутку. Тому, не отримуючи матеріальної вигоди зі своїх творів і за використання готових образів, фікрайтери начебто не порушують авторських прав.

Багато сучасних авторів, по чиїх творах пишуть фіки (скорочено від фанфіку), більш-менш лояльно ставляться до фікрайтерів. Деякі навіть спілкуються фікрайтерами, дають їм поради, обговорюють сюжет та персонажів (наприклад, Джоанн Роулінг).

Хоча деякі автори виступають проти, конкретними прикладами доводячи шкідливість фанфікшена (як Джордж Мартін). Один із самих відомих і давніх випадків порушення авторських прав і взагалі втручання у діяльність письменника стався з самим Міґелем Сервантесом: поки автор створював другу частину свого «Дон Кіхота», його палкий прихильник, як вважають, це був чернець Луїс де Аліаґа, духовник короля Філіпа ІІІ, створив продовження!

Також відома історія з письменницею Меріон Зіммер Бредлі, автора серії Darkworld. Вона мило спілкувалася з фікрайтерами, яким офіційно дозволила писати фанфіки по своїм творам, обговорювала ці роботи, але одного разу авторка фанфіка виклала у мережу свій твір, в якому… втілила ідею твору Бредлі, який тільки створювався на той момент!
Письменниця попросила видалити фік з мережі, навіть пропонувала грошову винагороду за це, але авторка затялася і запропонувала письменниці взяти себе у співавтори. На тому любов пройшла, як ви розумієте.

Про фанфіки як «неминуче зло», з яким доводиться миритися письменнику, розказує письменниця Ольга Громико у своєму блозі «Житие мое» на «Живому журналі»

А от сер Артур Конан Дойл відмовився писати продовження своєї серії творів про Шерлока Холмса, і фанати самі писали собі нові оповідання, та щоб сер Конан Дойл не подав на них до суду, офіційно проголосили відмову від будь-яких претензій на володіння правами на персонажів та світ оригіналу. Автора оригіналу це влаштувало, а у фікрайтерів ще з тих часів з'явилося «залізобетонне» правило: відмова від претензій на персонажів, їх світ, а також у переважній більшості – від отримання комерційної вигоди зі своїх фанфіків.

Хоча деякі дуже відомі нам твори це правило порушують. Наприклад, «Чарівник Смарагдового міста» О.Волкова є, по суті, мало не плагіатом на «Дивовижного чарівника країни Оз» Ф.Баума (це названо просто адаптацією), «Золотий ключик, або Пригоди Буратіно» (1936) О.Толстого – справжній фанфік по твору К.Коллоді «Пригоди Піноккіо» (1881). А перша хвиля пострадянського фентезі, на думку любителів жанру – суцільні фанфіки на Толкієна та інших авторів жанру. Та кого це спиняло…
Іноді фанфіки стають дійсно самостійними творами, в яких нелегко знайти зв'язок з фандомом. Так сталося, наприклад, зі скандально відомим романом «50 відтінків сірого» Е.Л.Джеймс, який спершу був фанфіком по «Сутінках» С.Майєрс. А іноді самостійні твори офіційно пов'язані з фандомом, проте можуть бути контртвором до нього або сатирою. Наприклад, «Гаррі Поттер та методи раціонального мислення» Е.Юдковського описує життя Гаррі, якби він потрапив у сім'ю науковця. А «Чорна книга Арди» Васильєвої та Некрасової, «Останній кільценосець» К.Єськова тощо виступають з позиції «Професор Толкієн був неправий!» - думаю, зрозуміло, контртворами до якого фандома і автора ці твори являються. Джерело фото

Ще веселіша картина у авторів, що фантазують про реальних осіб. Це можуть бути звичайні історії про різні життєві ситуації, звісно. Це може бути щось веселе і сумне. Але це не самі невинні фантазії, слід зауважити. Як самим реальним особам ставитися до таких творів? Ну, по-перше, у творів є примітка чи опис, де вказується, що це таки фанатська вигадка (фанфікшн, ага), по-друге, такі твори сприяють зростанню інтересу до самих осіб (так-так, інтриги, скандали, розслідування), а по-третє, самі відомі особи прекрасно знають про фанфікшн і досить часто спеціально створюють привід до подальших фантазій своїх фанатів.

На фото – незапланований кадр із фотосесії для журналу Entertainment Weekly, під час якої актори Норман Рідус (зліва) і Ендрю Лінкольн (справа) ніяк не могли залишитися серйозними – через Рідуса, який діставав за спиною Мелісси МакБрайд свого колегу. Фотограф вирішив зафіксувати і це. Фото швидко полюбилося фанатам і стало одним із канонічних для шипперів пари Рік+Деріл та Ендрю+Норман.)
Вид спереду значно суворіший
А це миле фанвідео (воно без перекладу) - про Тома Хіддлстона та Кріса Хемсворта (Локі та Тор у фільмах Марвел). Ніхто не змушував їх бути такими міміхами, ага...
У цьому відео (на жаль, також без перекладу) можна послухати-подивитися уривки з різних інтерв'ю з Джеймсом МакЕвоєм та Майклом Фассбендером – «Професор Х» та «Магніто» у фільмі «Люди Х: Перший клас». Останній уривок інтерв'ю порвав на клапті всіх шипперів пари (навіть без перекладу зрозуміло). Джеймс МакЕвой – та ще штука!
телебачення
А ось і ТВ-шоу, де серед іншого обговорюються питання фанатської творчості. Тут лінк на фото-відео прикладів «провокативної» поведінки, яка більше всього подобається саме «шипперам» - людям, які впевнено «парують» людей, які в парі не знаходяться. Шоу-бізнес – він такий, і на фансервіс підпишешся, і на що хочеш. Головне – з гумором ставитися до фанфікшена, а то серце прихопити може іноді…
Фанфікшн по класичній російській літературі, арт, фандом – «Муму» (І.Тургєнєв), рейтинг – G, персонажі, пейринг – Муму, бариня, Герасим, жанр – стьоб, гумор
Так коли ж люди почали фантазувати про персонажів та сюжети готових творів? Мені здається, так було завжди. Не знаю, чи фантазували сучасники Л.Толстого про подальшу долю Анни Кареніної, якби вона таки не кинулася під поїзд, а її вчасно зупинив якийся «принц на білому коні» та «відкомфортив» її (покращив життя: запросив на каву, розрадив, пожалів і приголубив – залежно від рейтингу твору, шановні)… Думаю, що так. А ось точно відомо, що персонажі античної міфології та епосу стали дійовими особами літератури античності (і точно обговорювалися сучасниками), а потім – у середньовіччі та в епоху Відродження… До чого я веду? Та до того, що схильність до фанфікшена у людей закладена давним-давно. Просто тоді це так не називалося.
Епоха масового розвитку фанфікшена
О часи, о норови!..
А коли ж власне фанфікшен став сам собою, таким, яким ми його знаємо зараз?
А коли ж власне фанфікшен став сам собою, таким, яким ми його знаємо зараз? Найширшого розмаху це явище набуло в епоху розвитку ЗМІ, шоубізнесу, кіно, але в основному – інтернету.

Найвідоміша медіафраншиза, яка дала чи не найпотужніший поштовх для розвитку фанфікшена – це серіал «Зоряний шлях», що вийшов на телеекрани уперше ще у далекому 1966 році.
Команда цікавих персонажів, пригоди, космос, безліч різноманітних світів та перспектив їх існування стали розкішним полем для польоту фантазії не тільки творців серіалу, а і глядачів. Чи не одразу з серіалом виникає навіть перший науково-фантастичний журнал «Spockanalia», де почали публікувати оповідання по мотивам «Стар треку» та різної фантастики. Це – аж шістдесяті роки! А скільки ж можна було встигнути створити до 2018-го!..
Джерело фото: https://i.ytimg.com/vi/NJPUOsIqi18/maxresdefault.jpg
Ще один дуже потужний напрямок фанфікшена – фентезі. Поштовх цьому напрямку дали твори Р.Р.Толкієна, що з'явилися у світі з 1937 року («Хоббіт», а потім, до 1947 – «Володар перснів»), а також інших письменників жанру «магії і меча». Багато сучасних письменників жанру фентезі самі починали з фанфікшена або пишуть твори, які офіційно перегукуються з каноном.

«Королем фанфікшена» називають серію книг Джоанн Роулінг «Гаррі Поттер». І дійсно, на даний момент цей фандом займає провідні позиції по кількості фіків. Казкове фентезі завоювало серця мільйонів своєю доступністю, простотою, великою кількістю персонажів та можливістю пояснити будь-що магією. Крім того, фандом цікавить читачів різних вікових категорій, що не скажеш про серйозніші твори. Перша книга про Гаррі Поттера вийшла 1997 року. З тих пір тисячі історій доповнюють або змінюють події, що сталися чи не сталися у Хоґвартсі.
Та насправді будь-який твір – книга, фільм, серіал, аніме – мають своїх прихильників та фікрайтерів. І історія кожного фандому починається з дати виходу цього твору.

З розвитком Інтернету настала «золота ера» в історії фанфікшена. За можливості дуже швидко знайти необхідні твори – книги, музику, фотографії, відео – фанатіти стало набагато легше і доступніше. А писати та малювати? Простіше простого! В «доінтернетівську» епоху ми писали в зошитах, які легко могли знайти і прочитати всі занадто цікаві (як це ставалося, і не раз, із автором даної статті), а в епоху ПК та інтернету автор дуже легко створює та зберігає свої твори на власному ПК та у просторі «всесвітньої павутини». Хочеш поділитися з однодумцями, яким теж цікава доля твоїх улюблених персонажів? Легко! До твоїх послуг – сайти та особисті блоги, де ти можеш анонімно публікувати все, що хочеш, і не переживати, що твої «пописульки» вичислить мама/тато, сестра/брат, чоловік/дружина, діти/учні… Хто завгодно. В мережі ти – просто Автор. Повна свобода!..

Скориставшися повною свободою, автори кинулися викладати все підряд. Часи перших «занадто легко» опублікованих фанфіків схожі на стихійний ринок, де сумнівної якості товари валяються вперемішку зі сміттям. Головною задачею авторів було викласти свою думку, а про якість, художній рівень мало хто переживав. Тому в перші часи (десь друга половина дев'яностих, мабуть, до початку 2000-х) фанфіки були досить однотипні, описи в них дуже часто були умовними, схематичними чи просто-напросто нереалістичними аж до безглуздя, що викликало у людей з художнім смаком та у знавців «матчастини» просто іронію та насмішку. Слово «яой» (слеш по-японськи) вживалося в більшості випадків в іронічному сенсі для позначення якоїсь дикості та безглуздості, вигадки, притягнутої за вуха.

Врешті-решт, автори та читачі почали більш вимогливо ставитися до творів. З початку 2000-х почалася критика фанфікшена як літературна діяльність. З'явилися вимоги, правила оформлення та публікації, швидко розвивалася термінологія. Можна сказати, фанфік став окремим літературним жанром зі своїми законами. Кожен великий інформаційний ресурс для фанфікшена має свої правила публікації, але вони майже всі схожі на різних ресурсах, відмінності переважно суто технічні.
На цих скрінах можна побачити початковий етап публікації фанфіка на сайті Фікбук, а також ознайомитися з переліком жанрів та попереджень. Так, заради інтересу – а раптом щось зацікавить?
З розвитком фанфікшена розвивалася і супутня публіцистика та критика. Окремий вид діяльності любителів фанфікшена – це дослідження різних тем і явищ у цій сфері, створення серйозних та гумористичних рекомендацій по написанню фіків, іронія і сатира.

Вже з кінця 2000-х починають виникати наукові літературні праці на тему фанфікшена як явища в літературі та окремої значної субкультури. Автор знайшов таку дисертацію, наприклад: «Фанфикшн: литературный феномен конца XX-начала XXI века (творчество поклонников Дж.К.Ролинг). Це тільки одна робота. Насправді по цій темі вже існує десятки досліджень у пресі, літературознавстві тощо.
Та слід зазначити такий факт: ці дослідження також не українські. Таке враження, що фанфікшн оминув неньку-Україну… Але я тоді хто і звідки, так? ;) Та в будь-якому випадку, ця стаття – не наукове дослідження, а лише огляд, знайомство, а також, я вважаю, постановка проблеми: де український фанфікшн? Якщо це явище масове і розвивається по всьому світу, то як розцінювати ситуацію в Україні? Типу що, ми лишилися осторонь культурних тенденцій світу? Печально, як на мене. З урахуванням того, що фікрайтери – це активні фанати, які дійсно люблять свої фандоми. Не дивно, що в Україні на такому ж низькому рівні кіноіндустрія, фансервіс – взагалі невідоме явище.
А про візити кінозірок в рамках промотурів популярних фільмів лишається тільки мріяти і тихо заздрити тим самим східним сусідам. Кам'яний вік, та й годі

Можна списувати на економічні кризи тощо… але… У нас прийнято вважати, що у сусідів теж з економікою не все гаразд. То чому ж картина з дозвіллям має саме такий вигляд? Так… образливо і гірко усвідомлювати, що живеш у країні третього світу серед сусідів, що тримають певний рівень. І я не про політику зараз кажу. Але навряд чи пересічний український фанат «Надприродного» чи «Шерлока», чи «Ходячих мерців» може спокійно взяти автограф і зробити фото з улюбленими акторами – на Kyiv ComicCon вони навряд чи приїдуть.
Та годі про сумне!
Що в імені тобі моїм?.. Анонімність.
Ми ж хотіли поговорити про українських, а в ідеалі – про «кіровоградських» фікрайтерів!
Якщо твої твори не такі вже й безневинні, якщо у вас там є те, що для дитячих очей не призначено, то є можливість, що «мама-тато покарають!» - лаятимуть, до психолога чи й до психіатра відправлять, нудні лекції читатимуть, по дупці надають…
Стан розвитку україномовних ресурсів з фанфіками ми бачили. Хто не бачив – сходіть за посиланнями. Або погугліть. Щастя, що українці вільно володіють і рідною, і російською… Тож пересічний читач чи автор піде на російськомовний ресурс. Або англомовний. Там вони, там… українські любителі фанфікшена.

Але в мережі світити своїм географічним положенням мало хто буде. Перше правило – анонімність. На це є логічні причини.

1) Елементарна сором'язливість авторів, які не впевнені, що зможуть витримати критику своїх творів, навіть якщо це просто обговорення орфографічних, пунктуаційних та граматичних помилок або з'ясування незрозумілих читачу моментів. Одна справа – обговорення на якомусь віртуальному сайті між схованими за маску нікнейма і аватарки Супер_Леді та Шаленою_Білочкою, а там, дивися, ще й злісний насмішкуватий Той_самий_Троль_з-під_мосту пащекувати припхався, та й Хаус_із_май_бро поважно розкладає по поличками твоє творіння, як органи після розтину в моргу… І інша справа, коли ви сидите у колі друзів, і твоя подружка починає розмірковувати над твоїм оповіданням, де Драко Малфой дістає Гаррі Поттера тому, що дуже хоче звернути на себе увагу останнього, бо не знає, як іще сказати «гайда на побачення, очкарик, ти насправді крутий». І не дай боже там ще й рейтинг трохи вищий у цьому оповіданні!.. А через день той хлопець, що юній авторці потай подобається, говорить при всій компанії: «Ти що, зовсім того? Ти справді пишеш, як пацан до пацана лізе? О!..» Ну і так далі. Ні-ні, слава фікрайтера часто сумнівна. Тому і ховаються ці добрі люди за ніками та авками.

2) Якщо твої твори не такі вже й безневинні, якщо у вас там є те, що для дитячих очей не призначено, то є можливість, що «мама-тато покарають!» - лаятимуть, до психолога чи й до психіатра відправлять, нудні лекції читатимуть, по дупці надають… А якщо тобі уже трохи більше років, ризикуєш забезпечити себе стабільною темою для скандалів по-дорослому. Мені пощастило працювати бета-редактором (виправляти помилки в тексті, вносити певні пропозиції автору) у одного автора, в якої мама читає фанфіки та навіть хвалить чи підказує ідеї! А фіки зовсім не низькорейтингові! Це ж яка толерантна мама, так? Мені моя мама майже нічого не каже, робить вигляд, ніби не в курсі, але іноді та й проскочить невдоволене «знову пишеш/читаєш оту… ***ню!». Добре, що вона бачила, як я підозрюю, тільки мою «дитячу» творчість, ще з зошита шкільних років. Не знаю, що б вона казала про теперішні фіки. Мабуть, поставила би хрест на моїй нормальності. І це – досить толерантна і добра людина. А тепер уявіть собі якогось консерватора, який знаходить у дівчинки 14-ти років розповідь про те, як Белла Свон із «Сутінкової саги» творчо поставилася до завдання помирити між собою Едварда і Джейкоба і взяла за інструкцію рекомендації з Кама-сутри, щоденників Захер-Мазоха та «Мемуари гейші: лімітед едішн»… Або ще краще – іскрометну історію про тих самих Гаррі та Драко, які ходять на приватні заняття до професора Снейпа, правда, із зілля там хіба що віагра і корвалол, на всяк випадок, ну і вивчають вони там зовсім не шкільну програму… Уявили? В задачі питається: чи захоче дівчинка збирати речі зі швидкістю солдата при бойовій тривозі, а чи може просто викладе свої пописульки анонімно? Думаю, відповідь зрозуміла.

Та й про ставлення оточуючих до людей, які не виказують огиди до всього, що стосується ЛГБТ (велика частина фанфікшена – саме квір-спрямування), всім відомо. Можливо, ви також виступаєте проти цього. Та і взагалі вважаєте, що секс – не тема для дітей, і це страшно, це справжнє лихо, що підліток п'ятнадцяти років може описати постільну сцену… Ага-ага.

3) До елементарного особистого та соціального (неприємності фікрайтера з оточуючими, простіше кажучи) з 2014 року додався політичний фактор. Зараз на фікбуці, де тусять українські фікрайтери, піднімати питання національності може мати неприємні наслідки. Я – бета, що редагує російськомовний текст людини з Росії. І не тільки там – іншим авторам, як бета чи «публічна бета» (самий уважний і нелінивий читач, що знайшов помилку в тексті). Люди вдячні за цю допомогу. Але якщо виникають дискусії… Аргумент «ви нє русскій, откуда вам знать» може вліпити тобі будь-яка безграмотна мавпа. Та і питання довіри, знаєте… Не хочеться напруження, коли прийшов кудись суто через літературу. Тому зазвичай ніхто не цікавиться, хто звідки – це питання може виникнути суто епізодично та вирішується в особистій переписці.

4) Чисто від себе: в інтернеті – менше умовностей. В інтернеті тебе не видно. В інтернеті про тебе не судять за зовнішністю. В інтернеті ти можеш, як це не дивно, дихати вільніше. Анонімний і вільний.
УКРАЇНСЬКІ АВТОРКИ
Саме тому визначити так швидко місцевих авторів важко. Не приховують своєї особи автори, які пишуть фіки для будь-якої читацької аудиторії, без рейтингів та попереджень. Я знайшов деяких авторів у ВК: Марина Параниця, яка має свою «творчу майстерню», а ще Діана Гринюк, а також Оксана Пронько, і звісно Анна Вітерець та Ксенія Шльоцик Кононець… Пишаюся цими людьми і бажаю їм натхнення і багато часу для подальшої творчості!

Одне «але»: я, мабуть, не буду це читати. Чому? Бо не вистачає… гостроти, екстріму, чогось особливого, гаряченького. Я – літературний екстремал, із тих, хто літературу типу творчості Паланіка чи Мухарського вважає не гіршою, ніж «висока» література. А якщо мені чогось бракує – я собі напишу. Або піду шукати серед фанфікшена з високим рейтингом по улюбленим фандомам.
WARNING!
Перегин палки, або фанфікшн вузькоспрямований
Варнінг: цей розділ – для справжніх зацікавлених, а також для тих, хто сам цим «страждає». Ну і, звісно, не рекомендується читати це дітям, особам зі слабкою нервовою системою і все таке інше. ;) І, вибачайте, посилань не буде – просили жесть не постити ;)
Більшість фанфіків – по популярним фандомам. Вже говорилося, що рекорди б'є «Гаррі Поттер». Також популярними фандомами є «Надприродне», «Шерлок (ВВС)», «Наруто», «Katekyo Hitman Reborn», «Чудова божа корівка», «Вовченя», «One Direction», «Сутінки», «Щоденники вампіра», всесвіт «Марвел» та зокрема «Месники», «Залізна людина», «Капітан Америка», «Люди Х»… Одразу можу сказати, що не дивлюся аніме, тому маса японських мультиків, що викликають захват тисяч людей, для мене терра інкоґніта. Та і читати про якісь «дитячі речі» зазвичай не хочеться… ну тільки хіба що це якийся гумор чи сатира. То просто весело.
«Якщо не напишете чогось гаряченького, я не буду вас читати… Якщо у вас не буде фікрайтерів, що пишуть як мінімум R, я піду вслід за ними… Якщо вони підуть з українських сайтів, то і я не буду тут…»
А взагалі-то це фан-арт до серії «Люди Х», зокрема до «Росомахи», гет, G…
А взагалі для тих, у кого «все погано», є вужчі напрямки фанфікшена. Перша «течія» – це фіки з описом гомосексуальних відносин. Слеш (яой) та фемслеш (юрі).
На фото – серіальні брати Сем і Дін Вінчестери, серіал «Надприродне». Що тут скажеш? Градус підвищується, однозначно. Мало того що ці чуваки хто-зна чим займаються, так ще ж і брати!
Думаю, логічно, що таким цікавиться менше людей, ніж "традиційними" відносинами. Але що є досить дивним, то це те, що пишуть ці речі в основному особи жіночої статі, та ще й гетеросексуальні. Хтось уже має чоловіка, дітей, хтось просто проживає у так званому «цивільному шлюбі», хтось ще тільки закохався у хлопчика з паралельного класу… А пишуть про хлопчиків з хлопчиками. Парадокс. З парадоксу витікає таке явище, як знання/незнання «матчастини», тобто реальні відомості про «що, куди, звідки, скільки, як».

Хороші автори досліджують питання в теорії та на практиці (про практику не будемо, гаразд? ;) ) та віддають перевагу реалізму. Погані автори вигадують нереалістичні дурниці, за що отримують доречні зауваження від хороших авторів чи від читачів, що міцніше стоять на ґрунті реальності. Саме тому найзахопленіші юні автори так люблять фентезі – у світі, де є магія та різні раси, можна не ламати голову над реалістичністю зображеного.

До фентезі я би додав ще один такий напрямок, жанр чи попередження як омегаверс. Там люди мають тваринні та дещо навіть іноді магічні властивості, які з одних роблять альфа-самців, що тільки домінують і комусь мають зробити «щеня» за велінням природи, а комусь та сама природа веліла (у більшості фіків) час від часу переживати те, що переживають наші нестерилізовані киці та собачки. До всього альтернативно-біологічного горя часто додається фактор «істинності пари». І не варто уточняти, думаю, що зазвичай у світі омегаверсу живуть чоловіки, жінок або геть десь нема, або вони якось плавно затираються на задньому плані. Дивовижний напрямок фанфікшена, скажу я вам. На любителя, дійсно. Чи варто говорити, що це фіки з високим віковим рейтингом? Та і дорослі далеко не всі можуть сприйняти цю часто абсолютно безжалісну жесть. ^^ Джерело фото
Друга причина «вузькоспрямованості» фанфікшена – це «важкі» теми
Вузькі напрямки фанфікшена – це фактично всі фіки з попередженнями про різні важкі для сприйняття або взагалі несприйнятні для нормальної людини речі. Деякі з них однозначно прописані у кримінальних кодексах різних країн, України також (зґвалтування, секс із неповнолітніми, елементарне насильство – аж до вбивств різної ступені тяжкості, зоофілія, некрофілія…). Лінки на ці твори давати не буду – за пропаганду насильства та порнографію теж по голові не погладять. Деякі твори говорять про аморальні для більшості людей речі: відносини з неповнолітніми, з багатьма партнерами, інцест (хоча інцестуальні відносини у Джорджа Мартіна навіть по ТВ показують, то що ж нам, убогим, тоді робити), та і просто гомосексуалізм для більшості точно є негативним явищем. А ще є БДСМ, кінк (моменти в сексуальній практиці, які для когось можуть бути неприємними), мпрег (MPREG, male pregnancy – така фантастична річ як чоловіча вагітність), селфцест (тихо сам з собою…) та багато іншого. Навіть нецензурна лексика є попередженням і підвищує віковий рейтинг.

Не хочете такого бачити? Життя вас до цього не готувало?

Щоб не нарватися на фік, який вас не порадує своїм змістом, уважно читайте «шапку» фіка – відомості про нього. Крім назви, фандома, автора, співавтора і бети (гамми тощо – редакторів, коротше), там указується така інформація: персонажі, пейринг (якщо є), напрямок (іноді його у жанри виносять) – джен, гет, слеш, фемслеш, рейтинг – обмеження по віку, попередження (речі, які можуть бути неприємні читачеві). Можна ще й опис твору почитати, аннотацію від автора.

Хоч одна чемна причина! Тільки не така, якою пишаються… Елементарна непопулярність фандома.

Ще одна причина існування вузьких напрямків – це популярність фандома. Все просто: багато хто напише про «50 відтінків сірого» і мало хто – про «Доґвілль», а по фільму «Повітря» («Air», 2015) я взагалі не знайшов жодного фанфа (один-два збирався писати сам, та ще руки не дійшли). Особисто автор статті засів у фандомі «Ходячі мерці» (у переважній більшості) та штампує час від часу високорейтингові фіки слешевого спрямування або підробляється за добре слово бетою у інших авторів.
Регіональні відмінності
Тут хотілося би порівняти, для прикладу, український та російський фанфікшн. Але ми тут нібито з'ясували, що локалізувати це явище географічно фактично неможливо. Тому викладу висновки з власного спостереження за україномовним та російськомовним фанфікшеном
Україномовного мало
на жаль
На відміну від російськомовного. Ресурси для публікації фанфів давно розвиваються у східних сусідів і відносно недавно – в Україні. Тож українські фікрайтери давно поселился на російсько-мовних сайтах, блогах і форумах
На початок статті
Немає високих рейтингів
рейтинг
Не зустрічав високорейтингових фіків українською мовою. Якщо чесно, ті два сайти, які я знайшов, досить незручні, інтерфейс дуже незрозумілий для користувачів того самого фікбука, де все розкладено по поличкам і має чітку структуру. А можливо, українські фікрайтери так люблять рідну мову, що елементарно не хотять забруднювати її «брудними» темами? Такі чемні українські фікрайтери, дійсно…
На початок статті
Світ фентезі
конкурс
На «Світ фентезі» оголошено конкурс творів про секс. А в умовах конкурсу – купа суперечностей: напишіть про секс, та не пишіть порнографію, не зводьте твір до опису сексу. У фейсбуці з цього приводу виникла дискусія і організатор намагався пояснити, що мав на увазі. Допустим, ми зрозуміли, але з такими заявами писати на цю тему для цього конкурса бажання зменшується.
На початок статті
ВИСНОВОК
В україномовній літературі (і серед фікрайтерів у тому числі) існує цікава тенденція до такої собі «чистоти» та «вищості», уникання «скандальних» моментів, «гарячих» сцен тощо. Молодці, звісно, наші чемні люди, проте вся ця діяльність стає для багатьох людей просто нецікавою. От вони і йдуть в російськомовний фанфікшн. Там ставиш рейтинг і попередження і… розвантажуєш свою часом хвору, мабуть, фантазію, не переживаючи про те, що хтось почне плюватися зі своєї високої дзвіниці
Якщо ви раптом дійшли до кінця цієї писанини...
Шановні знавці, увага, питання!
Я хочу вам подякувати і пропоную обговорити цю тему. Все ж таки хотілося б «не осоромити землі руської» і гордо заявляти: український фанфікшн – це круто! У пошуках талановитих та таких, які про свій талант іще не знають, фікрайтерів, фан-артерів та фан-віддерів пропоную дати відповіді на кілька питань в простій анкеті або просто прокоментувати статтю!

© Автор - Helgi Yoshy Olenko

На цьому я… не прощаюся, оскільки сподіваюся ще зустрітися – працюючи над розвитком українського фанфікшена!
Made on
Tilda